Головна сторінка

Соціологічна концептуалізація освіти



НазваСоціологічна концептуалізація освіти
Сторінка1/5
Дата конвертації22.03.2016
Розмір0.75 Mb.
ТипАвтореферат
  1   2   3   4   5




КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДІКОВА-ФАВОРСЬКА ОЛЕНА МИХАЙЛІВНА


УДК 316.74:37-056.26
СОЦІОЛОГІЧНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ОСВІТИ

ОСІБ З ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ОБМЕЖЕННЯМИ ЗДОРОВ’Я

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора соціологічних наук

Запоріжжя – 2009
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Класичному приватному університеті.


Науковий консультант –


доктор соціологічних наук, професор

Подольська Єлізавета Ананіївна,

Харківський гуманітарний університет

“Народна українська академія”,

завідувач кафедри філософії та гуманітарних дисциплін.


Офіційні опоненти:


доктор філософських наук, професор

Лукашевич Микола Павлович,

Інститут підготовки кадрів

Державної служби зайнятості України, м. Київ,

завідувач кафедри соціології та соціальної роботи;





доктор соціологічних наук, професор

Нагорний Борис Григорович,

Східноукраїнський національний університет

ім. Володимира Даля, м. Луганськ,

завідувач кафедри соціології;





доктор соціологічних наук, професор

Подшивалкіна Валентина Іванівна,

Інститут математики, економіки та механіки

Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова,

завідувач кафедри загальної

та соціальної психології.



Захист відбудеться “26” листопада 2009 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.02 при Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий “22” жовтня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Я.В. Зоська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Проблеми інвалідності серед інших соціально-економічних і соціально-політичних проблем сучасного світу є достатньо актуальними для будь-яких країн і народів, що вимагає уваги урядів і громадськості різних держав у напрямку пошуку, розробки і впровадження адекватних моделей суспільного устрою, оптимально пристосованих до потреб осіб з функціональними обмеженнями здоров’я з урахуванням ресурсних та інших можливостей суспільств, в яких вони існують.

При аналізі статистичних матеріалів доведено, що кількість інвалідів в Україні зростає. На початку 90-х років минулого століття загальна чисельність людей з інвалідністю в Україні становила близько 3% всього населення (1,5 млн. осіб), то у 2008 році їх чисельність зросла до 5,3% всього населення (2,65 млн. осіб), тобто збільшилася майже у 1,6 раза.

Надзвичайної значущості набуває соціально-психологічна реабілітація людей з особливими потребами як спосіб їх інтеграції в суспільство, як механізм створення рівних можливостей інвалідам для того, щоб бути соціально затребуваними. Ця проблема актуалізується не тільки тому, що за останній час збільшилась кількість людей, що мають значні фізичні та психічні відхилення, а ще й тому, що дана категорія населення має низький рівень матеріального забезпечення, а також є морально незахищеною.

Слід відзначити, що останнім часом ставлення до людей з особливими потребами суттєво змінилося і інвалідність розглядається як соціальне явище. Проте соціалізація та інтеграція осіб з відхиленнями у розвитку потребують суттєвого оновлення системи спеціальної освіти, її форм і змісту, введення нових педагогічних підходів та інноваційних технологій, психологічного супроводу навчального процесу, а також нових комплексних програм розвитку особистості та її більш ефективної і оптимальної соціально-трудової адаптації. Пошук шляхів вирішення проблем українських дітей і молоді з функціональними обмеженнями потребує дослідження наявного стану задоволення їх особливих потреб у сферах освіти та працевлаштування.

Слід враховувати, що в ході постійних соціальних трансформацій та кризових явищ попит громадянського суспільства на достовірну інформацію стосовно реального стану і тенденцій щодо можливостей самореалізації інвалідів постійно зростає. Проте і на сьогоднішній день соціологія ще не “повернулася обличчям” до проблем самореалізації осіб з вадами здоров’я. Окремі публікації, розрізнені емпіричні дослідження ще не склались у самостійну наукову галузь з власним понятійним апаратом, методами дослідження. Не окреслені координати нової соціологічної дисципліни, предметом якої могли б бути соціологічні аспекти життєдіяльності інвалідів, не сформульовані її завдання, не осмислений об’єкт і предмет, а також не визначені принципи взаємодії із суміжними науками, що вивчають проблеми соціалізації інвалідів. За умов відсутності формальної частини проекту нової галузі – соціології інвалідності, змістовна частина (дослідження проблем інвалідів за певними актуальними напрямками, наприклад, можливостей інтегрованої освіти) теж не отримує глибокого і повноцінного розвитку. Тому розвиток соціології інвалідності у межах української соціології є назрілим питанням, вирішення якого дозволить вивчати проблеми самореалізації осіб з функціональними обмеженнями здоров’я у різних соціальних контекстах і матиме суттєве прикладне значення для організації ефективної діяльності державних служб і удосконалення соціальної роботи з даною категорією населення.

У кризовому суспільстві, яким є сучасна Україна, проблема самореалізації дітей-інвалідів, нерівного доступу до освіти людей з особливими потребами, адекватного використання їх кар’єрного ресурсу у відповідності до їх потреб і можливостей все це більшою мірою потребує розробки спеціальної соціологічної теорії та підвищення ефективності соціальної роботи.

Ступінь наукової розробленості проблеми. У сучасному соціогуманітарному знанні вивчення проблем інтеграції осіб з вадами здоров’я у суспільство досліджувалися, в основному, у медико-соціальному (І. Каткова, В. Кузнєцов, С. Саричева, О. Чабан та інші), соціально-психологічному (О. Асмолов, І. Расюк, М. Семаго, О. Усанова та інші), педагогічному (С. Болтивець, Б. Гершунський, В. Журавський, І. Зязюн) та інших аспектах. Медико-соціологічний моніторинг здоров’я в Україні та Росії успішно здійснюють А. Андрух, С. Григор’єв, Л. Гуслякова, І. Журавльова, О. Селезньова та інші дослідники. Інституціональному аналізу проблем здоров’я присвячені праці Р. Волинець, О. Кириленка, О.  Хаустової та інших авторів. Проте соціальні дослідження, які б охоплювали весь комплекс проблем зазначеної категорії населення, в Україні практично відсутні.

Соціологічні теорії, представлені працями Е. Еріксона, Т. Парсонса, Ж. Піаже, Г. Спенсера, Г. Тарда, орієнтовані на розуміння інвалідності як специфічного соціального стану індивіда. К. Девіс, Е. Дюркгейм, Р. Мертон проблему інвалідизації розглядали через призму стандартизованих та інституціональних форм соціальних відносин і соціальних інститутів. Ч. Кулі та Дж. Г. Мід аналізували стійкі стереотипи поведінки самих інвалідів і відношення до них соціуму. П. Бурдьє, М. Вебером, Н. Смелзером, П. Штомпкою та іншими дослідниками було сформульовано ідеї про суб’єктивно осмислену дію інваліда, орієнтованого на поведінку інших людей. Зрозуміти специфіку повсякденного сприйняття інвалідності дозволяють феноменологічні теорії П. Бергера, Т. Лукмана і А. Шюца. Підходи психодіагностики щодо дітей-інвалідів розроблені у рамках біологізаторської концепції розвитку (Л. Божович, Л. Виготський та інші).

Проблеми соціалізації та адаптації осіб з вадами здоров’я, хоча і не як самостійний предмет соціологічного аналізу, все ж знайшли відображення у працях соціологів, присвячених дослідженню інших соціальних явищ і процесів: стратегій реформування освіти (В. Андрущенко, В. Астахова, В.  Бакіров, Л. Герасіна, М. Євтух, В. Кремінь), ціннісних орієнтацій (О. Балакірєва, Є. Подольська, А. Ручка, Л. Сокурянська), адаптації, соціалізації та самоменеджмету (В. Карпічев, М. Лукашевич, Н.  Чибісова, Н.  Шевченко та ін.). Схеми відчуття особистісного і колективного місця у стратифікаційних порядках досліджують Г. Дилигенський, І. Нечитайло, Г.  Бурова та інші. Мотивація і потреби осіб з функціональними обмеженнями здоров’я стали предметом досліджень Н. Хижняк, А. Нагорної, О. Білослюдової та Т. Латишевої. В останні роки з’явились цікаві наукові і науково-методичні розробки, в яких напрацьовані підходи до вивчення проблем дітей з особливими потребами і сімей, де вони виховуються (Т.  Багаєва, Д. Вернер, Л. Грачов, І.  Дворянчикова, Н.  Ісаєв, Н.  Дємєнт’єва та ін.).

Увагу дослідників зосереджено переважно на вивченні доступності вищої освіти для інвалідів (О. Ярська-Смірнова, П. Романов та ін.), використання дистанційного навчання у професійній підготовці людей з особливими потребами (С. Андрійчук, К. Ощепкова, Д. Шевченко), навчальних програм для людей з функціональними обмеженнями та особливостей позааудиторної роботи з ними (О.  Горошко, З. Матвієнко, А.  Якимчук та ін.). Питання профорієнтації осіб з інвалідністю стали предметом досліджень Г. Мулярчук, Г. Онкович, Л. Храпиліної, Р. Кравченко, С. Кавокіна, К. Бондарчука. Технологічні аспекти освіти знайшли своє відображення у працях М.  Бірюкової, Н.  Долматової, В. Подшивалкіної, О. Скідіна та інших дослідників. Суттєвим внеском у розробку медичних, інформаційних, правових, соціологічних, економічних, психологічних та педагогічних аспектів інтеграції осіб з особливими потребами у суспільство через отримання ними якісної вищої освіти стала колективна монографія “Особа з функціональними обмеженнями в колі проблем: здоров’я – навчання – працевлаштування”.

Проте, незважаючи на велику теоретичну базу і всебічний аналіз проблем освіти в цілому, науковий аналіз надання освітніх послуг особам з фізичними обмеженнями має фрагментарний характер, що перешкоджає розв’язанню практичних завдань розвитку інтегрованої освіти.

Недостатньо і емпіричної інформації, яка могла б стати основою теоретичних узагальнень і практично орієнтованих висновків. Цю неповноту у знаннях науковців і практичних соціальних працівників у деякій мірі змогли вирішити кілька масштабних соціологічних досліджень, у ході яких самі діти і молодь з функціональними обмеженнями, батьки, що виховують таких дітей, експерти з цих питань із числа мешканців різних за кількістю населення областей і міст України конфіденційно і відверто висловили своє ставлення до наявного стану існуючих проблем, оприлюднили думки щодо доцільних шляхів їх вирішення.

Однак, соціологічний аналіз щодо проблем самореалізації осіб з функціональними обмеженнями здоров’я за допомогою освіти у вітчизняній науці в достатній мірі ще не розгорнутий: за рамками наукового осмислення залишаються проблеми дослідження спільноти інвалідів крізь призму можливостей їх діяльності, специфіка соціальної мобільності, труднощі адекватної адаптації, інтеграція людей з вадами здоров’я у суспільство, бар’єри і критерії їх соціалізації тощо. Потрібен опис і аналіз об’єктивних і суб’єктивних чинників процесу інтеграції інвалідів у суспільство, уявлень і оцінок осіб з вадами здоров’я і здорового оточення відносно можливостей спільного навчання, створення умов задоволення особливих потреб інвалідів, позитивних і негативних характеристик інтегрованої освіти в процесі самореалізації осіб з функціональними обмеженнями здоров’я. Це і створило проблемне поле дослідження.

Актуальність, теоретична і практична значущість проблеми, а також її недостатня розробленість обумовили вибір теми дослідження “Соціологічна концептуалізація освіти осіб з функціональними обмеженнями здоров’я”. Необхідність і доцільність всебічного вивчення особливостей освіти обумовили формулювання основної мети і завдань дисертаційної роботи, сприяли визначенню об’єкта і предмета дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження пов’язаний з науковими темами “Розробка системи супроводу навчання студентів з особливими потребами в інтегрованому освітньому середовищі”, (реєстраційний № 0106U004545) та “Теоретико-методологічні та практичні засади соціалізації особистості студента з обмеженими можливостями” (реєстраційний № 0107U011635) Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”, з науковою темою “Задоволення освітніх потреб осіб з функціональними обмеженнями здоров’я як фактор їх інтеграції в суспільство” (№ 0109U004138) Житомирського економіко-гуманітарного інституту, а також з науковою темою “Особливості соціальних перетворень в сучасній Україні” (реєстраційний № 0106U000729) кафедри соціології та соціальної роботи Класичного приватного університету (м. Запоріжжя) та власними ініціативними емпіричними дослідженнями проблем запровадження інклюзивної освіти у вищих навчальних закладах України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації соціологічна концептуалізація інтегрованої освіти осіб з фізичними обмеженнями і розробка моделі інклюзивної освіти.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки і вирішення таких завдань:

  • розкрити сутність соціальної обмеженості здоров’я в соціологічному вимірі та виявити функції соціальних обмежень; проаналізувати соціальну обмеженість як сукупність соціокультурних правил та моделей поведінки;

  • здійснити порівняльний аналіз моделей інвалідності, виявити інституціональні аспекти медико-соціальної моделі інвалідизації; проаналізувати можливості віталістської моделі соціальної роботи;

  • розкрити евристичний потенціал соціологічних підходів до вивчення осіб з обмеженнями здоров’я; дати історико-соціологічний нарис виникнення й розвитку соціології інвалідності у світовому контексті і таким чином визначити основні джерела для розвитку нової галузі вітчизняної соціології – соціології інвалідності;

  • довести потребу розвитку нової галузі соціології шляхом визначення формальних атрибутів соціології інвалідності – об’єкта і предмета, завдань і функцій, внутрішньої структури соціології інвалідності та її місця в системі наук, які вивчають проблеми осіб з вадами здоров’я;

  • з метою напрацювання змістовних атрибутів соціології інвалідності здійснити концептуалізацію інтегрованої освіти та уточнити категоріальний ряд осмислення проблем людини з функціональними обмеженнями здоров’я;

  • визначити критерії та бар’єри соціалізації людей з функціональними обмеженнями на мікро-, мезо- та макрорівнях, а також виявити об’єктивні та суб’єктивні фактори соціалізації та інтеграції людей з особливими потребами, їх інтеграції у здорове середовище;

  • дослідити стереотипи і соціальні аттитюди стосовно людей з відхиленнями від норми; визначити причини та форми стигматизації осіб з вадами здоров’я в колективі та можливості подолання стереотипів щодо сприйняття людей з інвалідністю;

  • вивчити потреби, можливості та законодавче забезпечення самореалізації людей з функціональними обмеженнями в сучасному українському суспільстві, а також основні підходи світової спільноти до вирішення проблем молоді з функціональними обмеженнями, створення безбар’єрності вищої освіти для осіб з вадами здоров’я;

  • розкрити сутність понять “соціальна ексклюзія” і “соціальна інклюзія”, виявити їх вплив на самореалізацію особистості з вадами здоров’я;

  • визначити особливості стилю життя та світовідчуття молоді з інвалідністю;

  • уточнити поняття “рівні можливості” для осіб з вадами здоров’я; обґрунтувати функціональне покликання освіти в подоланні нерівності в суспільстві;

  • з метою обґрунтування теоретичної і практичної значущості нової галузі – соціології інвалідності – розробити модель інклюзивної освіти.

Об’єктом дослідження виступають специфічні групи осіб з функціональними обмеженнями здоров’я.

Предметом дослідження є механізм самореалізації осіб з функціональними обмеженнями здоров’я засобами освіти.

Методи дослідження. Теоретичними методами дослідження є загальнонаукові методи абстрагування – для теоретичного узагальнення напрацювань в галузі освіти осіб з функціональними обмеженнями здоров’я та побудови моделі інклюзивної освіти, аналізу, синтезу – для дослідження соціального явища інвалідності та специфіки інклюзивної освіти, індукції – через дослідження соціального самопочуття осіб з інвалідністю виявлення закономірностей взаємодії із здоровим оточенням, структурно-функціональний метод – для дослідження стану функціонування системи освіти осіб з особливими потребами, структури її складових, виявлення недоліків з метою побудови моделі інклюзивної освіти, історично-порівняльний метод – при вивченні міжнародного досвіду надання освітніх послуг інвалідам та описуванні еволюції ставлення до інвалідів. Емпіричними методами, що використовувались для збору соціологічної інформації, були case studies, напівстандартизовані інтерв’ю, фокусовані групові інтерв’ю – для виявлення суб’єктивних оцінок носіїв соціальної ексклюзії та вироблення рекомендацій щодо удосконалення форм їх інтеграції у суспільство, експертні опитування – для розробки підгрунття формування рекомендацій щодо вдосконалення форм інклюзивної освіти, опитування студентів – для виявлення найбільш значущих проблем, потреб та потенційних можливостей студентства з особливими потребами, біографічний метод, соціальне обстеження – при вивченні стилю життя осіб з інвалідністю та включене спостереження – при виявленні бар’єрів та розробці критеріїв інтеграції при розробці моделі інклюзивної освіти.

Теоретико-методологічні засади дослідження. Теоретичну основу дисертації становлять: структурно-функціональний підхід (К. Девіс, Р. Мертон, Т. Парсонс), що дозволяє розглянути проблеми інвалідності як специфічний соціальний стан індивіда, соціальної реабілітації, соціальної інтеграції, соціальної політики держави по відношенню до інвалідів. Саме в рамках цього підходу обґрунтовується поняття “люди з обмеженими можливостями здоров’я”; соціально-антропологічний підхід (Е. Дюркгейм), в межах якого проблема інвалідизації розглядається через призму стандартизованих і інституціональних форм соціальних відносин (соціальна норма і девіація), соціальних інститутів, механізмів соціального контролю; символічний інтеракціонізм (Дж. Г. Мід, Ч. Кулі та інші), в якому розглядається становлення “Я” соціального інваліда, аналізується специфіка цієї соціальної ролі, стійкі стереотипи поведінки самих інвалідів і відношення до них соціуму; розуміюча соціологія (М. Вебер, Н. Смелзер та інші), на основі якої було сформульовано ідею про суб’єктивно усвідомлену дію інваліда, орієнтованого на поведінку інших людей, було розроблено специфічні механізми соціальної адаптації осіб з обмеженими можливостями, окреслено специфічне ставлення до реакції оточення на їх соціальну недосконалість; феноменологічні теорії П. Бергера, Т. Лукмана, А. Шюца, які дозволили дослідити процеси соціального конструювання реальності, зрозуміти специфіку повсякденного сприйняття інвалідності, виявити специфіку мислення і діяльності агентів конструювання, зважаючи на їх функціональні обмеження, а також адекватно оцінити продукт конструювання з урахуванням особливих потреб інвалідів; концепції соціалізованої норми, присвячені проблемі корекції соціалізації, що відхиляється або запізнюється, на рівні конкретних соціальних груп і окремих індивідів; біологізаторська концепція розвитку (Л. Виготський, Л. Божович) дитини, на базі якої відбувається формування підходів психодіагностики щодо дітей-інвалідів. Всі ці концепції соціалізації та інвалідизації являють собою методологічне підґрунтя для виявлення соціологічних аспектів діяльності осіб з функціональними обмеженнями і мають значний евристичний потенціал в удосконаленні форм соціальної взаємодії осіб з особливими потребами в суспільстві та способів виявлення і гармонізації повсякденного сприйняття інвалідності агентами конструювання соціальної реальності.

Емпіричну базу дисертації склали дослідження, що проводилися в межах наукових тем “Розробка системи супроводу навчання студентів з особливими потребами в інтегрованому освітньому середовищі”, реєстраційний № 0106U004545 та “Теоретико-методологічні та практичні засади соціалізації особистості студента з обмеженими можливостями” реєстраційний № 0107U011635 Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” за участю автора, а також наукової теми “Задоволення освітніх потреб осіб з функціональними обмеженнями здоров’я як фактор їх інтеграції у суспільство” № 0109U004138 Житомирського економіко-гуманітарного інституту та власних ініціативних емпіричних досліджень проблем запровадження інклюзивної освіти у вищих навчальних закладах України.

Були проведені експертні опитування:

1) всеукраїнське опитування фахівців у сфері освіти, що мають досвід інклюзивних методик, з високим статусом (не нижче проректора) (2007 р., n=35), присвячене вивченню проблем організації навчального процесу за інклюзивною моделлю;

2) опитування керівників відокремлених структурних підрозділів університету “Україна” (2006 р., n=29), присвячене вивченню організаційних проблем інтегрованої форми навчання;

3) регіональні опитування експертів–лідерів громадських об’єднань інвалідів (2006-2008 рр., n=17), присвячене вивченню сучасного стану проблем людей з інвалідністю та стратегії подолання перешкод інтеграції вищеозначеної соціальної групи;

4) опитування викладачів та допоміжного персоналу вищих навчальних закладів, що задіяні в роботі приймальних комісій Житомирського економіко-гуманітарного інституту, Полтавського інституту економіки та права, Хмельницького інституту соціальних технологій (2007 р., n=28).

Емпіричну базу даного соціологічного дослідження склали і численні опитування студентів, а саме: 1) моніторингове дослідження “Викладання очима студентів” – опитування студентів Житомирського економіко-гуманітарного інституту університету “Україна” (2001-2008 рр., n=404, 490,520, 530, 500, 612, 630, 756); 2) всеукраїнське опитування студентів “Становище студентської молоді в Україні”, проведене з метою виявлення найбільш значущих проблем, потреб та потенціальних можливостей українського студентства для розробки рекомендацій суб’єктам управління щодо удосконалення їхньої діяльності в напрямі поліпшення становища студентської молоді. (2008 рр., n=5103); 3) опитування студентів з особливими потребами університету “Україна” з метою визначення бар’єрів інтеграції в суспільство (2006-2008 рр., n=856); 4) опитування учнів спеціалізованого училища-інтернату для дітей з особливими потребами з метою визначення їх життєвих стратегій (2008 р., n=136); 5) опитування абітурієнтів і студентів з інвалідністю Житомирського економіко-гуманітарного інституту з метою окреслення кола проблем адаптації до нових умов освітнього середовища (2004-2007 рр., n=82); 6) опитування випускників шкіл-інтернатів з обмеженими можливостями здоров’я, які вступили на навчання до Полтавського інституту економіки і права, Житомирського економіко-гуманітарного інституту та Хмельницького інституту соціальних технологій (2007 р., n=36); 7) опитування абітурієнтів, які не мають обмежень за станом здоров’я з метою виявлення рівня толерантності щодо інвалідів-однолітків, Житомирського економіко-гуманітарного інституту, Полтавського інституту економіки та права (2007 р., n=156).

Надзвичайно важливими виявилися дані, що були отримані в результаті проведення протягом 2006-2008 років трьох фокусованих групових інтерв’ю на тему “Проблеми сім’ї, що має дитину-інваліда”, на які були запрошені члени Асоціації дітей-інвалідів. Мета дослідження полягала в окресленні кола проблем сімей, що мають хвору дитину (2006-2008 рр., n=12, 9, 10).

Крім того, були проведені опитування сімей, що мають дитину-інваліда: 1) інтерв’ю проводилось з батьками, що виховують дитину з інвалідністю, з метою визначення особливостей стилю життя таких родин, особливостей взаємовідносин всередині соціальної групи, а також специфіку комунікацій з соціальним оточенням (2006, 2007, 2008 рр., n=35; 30; 29); а також глибинне інтерв’ю з батьками абітурієнтів – випускників шкіл-інтернатів (2007 р., n=26).

Було проведено також соціальне обстеження, спрямоване на виявлення потреб сім’ї, що має важкохвору дитину з особливими потребами і мешкає в місті Житомирі. Обстеження здійснювалося на замовлення мера міста Житомира (2007-2008 рр., n=123).

Слід відзначити, що великий блок дослідницьких робіт, які допомогли реалізувати мету та завдання роботи, пов’язаний з різними аспектами реалізації експерименту по запровадженню у вищій школі моделі інклюзивної освіти, що здійснюється в університеті “Україна”. Цей досвід є надзвичайно важливим для вирішення завдань інтеграції осіб з функціональними обмеженнями здоров’я в суспільство через отримання вищої освіти, престижної спеціальності з подальшим раціональним працевлаштуванням.
  1   2   3   4   5